Найкращими в ліриці Ф. І. Тютчева є вірші про кохання, які пронизані найглибшим психологізмом, людяністю, благородством.
1850 року 47-річний поет бере цивільний шлюб з Оленою Денисьєвою, якій було тоді 24 роки. Вона була небогою й вихованкою інспектриси Смольного інституту благородних дівчат. На схилі років Тютчев покохав палко й глибоко. Саме з цією великою любов'ю пов'язано багато шедеврів його лірики:
"О, как убийственно мы любим...", "Чему молилась ты с любовью...", "Не говори: меня он как и прежде любит...", "Весь день она лежала в забытьи..." та багато інших. Усі разом вони складають "денисьєвський цикл".
Зв'язок Тютчева з Денисьєвою тривав 15 років. За цей час народилося троє дітей. Виший світ не визнавав і засуджував Денисьєву. Ця делікатна ситуація пригнічувала молоду жінку, що надалі спричинило її хворобу на сухоти й ранню смерть.