Вірші Гайне мають здебільшого романтичний характер. Але його романтизм відзначався життєствердним пафосом. Тому після виходу "Книги пісень" його вважали одночасно і романтиком, і "вбивцею романтизму". Він сам себе називав "останнім королем тисячолітнього царства романтизму".