1827 року в Гамбурзі Гайне випустив збірку віршів, названу ним "Книгою пісень". Це був плід десятилітньої роботи поета. Збірка складалася з п'яти циклів: "Страждання юності", "Ліричне інтермецо", "Знов на Батьківщині" й два цикли "Північне море". Крім того, сюди увійшли вірші з "Подорожі на Гари". Тут уперше було застосовано художній прийом, характерний для подальшої поезії, — "іронічна кінцівка" твору. Більшість творів збірки — невеликі вірші, що складаються з 8-12 рядків. Контраст стилів, який використовує поет, породжує гумористичний ефект його віршів. Поет широко використовує також розмовну лексику, що робить його твори доступними для широкого кола читачів.