Вдумливі й уважні читачі побачили у творчості Ф. Достоєвського продовження гуманістичних традицій Пушкіна та Гоголя, які теж писали про долю "маленької людини". Але новаторство Достоєвського полягало в тому, що на відміну від, скажімо, Гоголя, він розкрив складний, багатий духовний світ "маленької", задавленої життям людини. Достоєвський не тільки жаліє свого героя, а й підкреслює духовну перевагу перед тими, хто мас більш високе становище в суспільстві. "Серця в них кам'яні, слова їх жорстокі", — говорить Макар Дєвушкін — один із героїв роману "Бідні люди". У творчості письменника яскраво висвітлилася увага до внутрішнього життя людини, і в першу чергу людини знедоленої, приниженої.