Б. Брехт вважав, що в XX столітті боротьба за нафту, війни набагато більше впливають на долю людини, ніж нещасливе кохання до жінки друга, і тому театр повинен розкривати соціальні закономірності, пояснювати глядачеві, в якому суспільстві він живе, і викликати в нього бажання змінити дійсність. У його п'єсах часто буває так, що дія йде як розповідь про події. Актори спілкуються із глядачами, виходять із ролі, висловлюють власні думки. У деяких п'єсах розповідь веде оповідач. Він коментує хід дії, робить зауваження і т. д. Такими прийомами драматург намагається встановити з глядачем прямий контакт. Глядач не співпереживає героям, він констатує факти і робить висновки не на рівні почуттів, а на рівні думок і здорового глузду.