До сюжету роману автор твору О. Уайльд вводить незвичайний фантастичний елемент: намальований талановитим художником Холлуордом, портрет Доріана Грея вийшов напрочуд гарним. Це був справжній шедевр. Доріан висловлює своє палке бажання, щоб його обличчя завжди зберігало свою красу, молодість, а замість нього старів портрет. І сталося неймовірне: роки наче обминали "чарівного принца" Доріана, не залишаючи на його обличчі жодного відбитку пережитого. Зате портрет був наче його матеріалізованою душею. На ньому відбивалися всі аморальні, ганебні вчинки Доріана. І з кожним його ганебним вчинком портрет ставав дедалі огиднішим. Відбилися тут і розпусні зморшки, і кров на руці вбивці, і лицемірна усмішка, коли Доріан одним вчинком вирішив відкупитися від долі, спокутувати величезні свої гріхи. Цей таємничий тісний зв'язок між героєм і портретом зберігається до кінця життя Доріана. А коли Доріан вирішує розірвати цей зв'язок, знищивши портрет, то, встромивши ніж у портрет, убиває самого себе.