Письменник стверджує природність, відсутність фальші й удаваності, щирість у словах і вчинках, навіть якщо люди помиляються. Ці якості виявляються в родинах Болконських і Ростових, у взаєминах князя Андрія і П'єра з різними людьми.
Заперечує Толстой лицемірство, підміну сутності вчинків (часто безчесних) "пристойною" формою. Саме за такими правилами живуть Курагіни, Друбецькі. Толстой, зриваючи маски, оголює сутність людей.