Це ставлення виявляється в тих ситуаціях, які автор створює, у мовних характеристиках героїв. Так, зрозуміла симпатія автора до Асі, Фірса, співчуття до Варі, а от ставлення до Л. Раневської, Лопахіна дуже складне. Раневську, наприклад, герої п'єси люблять, говорять про її ніжність, доброту, але Чехов нещадно показує, що "життя за чужий рахунок", без мети й обов'язку якось непомітно перетворюють її простоту на порожнечу, легкість — на легкодумство, словесні захвати — на душевну холодність, байдужність, чарівну непрактичність — на марнотратство. І пригадується толстовське: "люди, як ріки..."