Сантьяго поталанило: він упіймав рибу, але вона настільки велика і дужа, що старому доводиться довго і тяжко змагатися, аби перемогти її. А на зворотному шляху акули знищили рибу, і старий приплив до берега лише з її кістяком. Поєдинок завершено, і Сантьяго, здається, переможений. Та Гемінґвей не тлумачить змісту своєї притчі. Читач завдяки асоціативності мислення немовби відновлює те, чого автор не висловив уголос. Хоч розвиток сюжету свідчить про цілковиту поразку Сантьяго, та це лише видима частина "айсберга". Старий постає переможцем, бо він б'ється за рибу, за своє місце в жорстокому світі, який не визнає невдах. Самотність змушує старого бути мужнім і терплячим, знаходити в собі резерви сил, які дають йому змогу вийти переможцем. Маючи великий досвід і життєву мудрість, він усвідомлює, що людина не в змозі контролювати деякі обставини життя. Вона може контролювати лише саму себе. Тому герой з вдячністю приймає все, що випадає на його долю, і сам змінюється відповідно до обставин. Гемінґвей показує нам, що людина має вірити у власні сили і спиратися у скрутну годину на них. Це надає повісті життєствердного звучання.