Цей епізод у творі є вставним і позасюжетним, бо дія переноситься в інший час і місце. Сантьяго згадує про ці події, щоб додати собі певності. Він пригадував, як колись в одній таверні у Касабланці він мірявся силою з дуженним негром із Сьєнфуегоса, що був найпершим силачем у тамтешньому порту. Цілий день і цілу ніч вони змагалися, поки Сантьяго не зробив останнє рвучке зусилля і став пригинати негрову руку все нижче й нижче, аж поки вона лягла на дерев'яну стільницю. Цей епізод додає впевненості читачеві в тому, що Сантьяго не здаватиметься і впорається з будь-якими труднощами.