Самобутній стиль М. Павича сформувався під впливом літератури бароко й символізму. Це виявилося в тяжінні до декоративності, ірраціоналізму й символізації. Також стиль митця позначений іронізуванням і пародіюванням. Улюбленими художніми засобами письменника є метафори. Подеколи вони мають алогічний, на перший погляд, проте досить глибокий сенс: "Вражений, Давид подивився на неї, і йому спало на думку, що темрява зійшла з неба до її очей, щоб тут заночувати"; "Він подумав, що вино – то вічний хворий, як і жінка, однак помирає як чоловік, і лише рідко яке вино переживе людський вік". Барвисті метафори зближують стиль М. Павича з поетикою бароко.