Чи можна стверджувати, що вони здійснюються в іронічно-пародійному плані? Доведіть або спростуйте цю думку.
"Скляний равлик" має підзаголовок "Різдвяна історія" (або в іншому перекладі "Передсвяткова історія"), який спрямовує читачів на зіставлення твору з літературною традицією. За сюжетом "Скляний равлик" М. Павича дещо нагадує новелу "Дари волхвів" О. Генрі, але розказану по-новому в наш час – у пародійному, постмодерному стилі. Замість щирих героїв О. Генрі в "Скляному равлику" зображено звичайних сучасних людей, яких навіть важко назвати героями. Вони живуть буденним життям, займаються своїми справами, гостро відчувають самотність і шукають шляхи її подолання. На відміну від героїв О. Генрі, поняття щирості, співчуття й кохання вони втратили… Персонажі грають з людьми й життям, а інші люди та життя теж грають з ними… І ця сучасна гра – безкінечна, вона ні до чого не призводить і нічого не змінює в їхньому існуванні, крім декорацій навколо них. Сучасний світ, який зображує М. Павич, буденний та досить нецікавий. У ньому немає нічого яскравого й справжнього. Відчуття різдвяного дива стерлося у свідомості людей, які заміняють його вигадливою грою… Та все ще може змінитися. У людей завжди є інший вибір, наголошує письменник, пропонуючи читачам різні варіанти розвитку подій сюжету.