Маленький білий бультер'єр: "кусав мене, усіх і все, якщо йому здавалося, що щось наближалося до нього надто швидко або надто близько, скавучав неприємно і часто"; "У собак є два види гарчання: одне гуркітливе й грудне, це ввічливе попередження або люб'язна відповідь; інше – гортанне й набагато вище за тональністю, це останнє слово перед нападом", "Англійські гончаки були надто слабкими для битви; данські доги – надто незграбними; а хорти не могли переслідувати ціль, якщо її не було видно", "Хорти надто вразливі для битви з вовком, данські доги надто повільні… Отже, хорти призначалися для гонитви, доги – для допомоги, а вовкодави – для головної битви", "…гончаки можуть іти навіть по триденному сліду, а доги можуть подолати й ведмедя грізлі", "Приблизно за хвилину з'явилися вовкодави – гарні великі собаки. Наближаючись, вони, без сумніву, хотіли мерщій кинутися на старого вовка; але його безстрашний вигляд, м'язистий тулуб і смертоносні щелепи налякали їх задовго до безпосередньої зустрічі…", "Тоді підійшли доги, незграбні створіння, кожен з яких важив стільки ж, скільки й вовк. Я чув, як їхнє важке дихання переростало в загрозливе хрипіння разом з тим, як вони просувалися вперед; вони були готові розірвати ворога на шматки; але коли вони побачили його там, зловісного, безстрашного, із сильними щелепами, невтомними лапами, готового померти, якщо буде потрібно, але впевненого, що він не загине один – що ж, ті величезні доги, як і всі інші, раптом відчули острах: так, вони кинуться на нього – не зараз, а пізніше, коли віддихаються; о ні, вони не боялися вовка".