У середні віки лицарем був той, хто служив своєму королю, був чесним, шляхетним, побожним, волелюбним, мав щире бажання допомогти бідним і скривдженим, умів вправно володіти зброєю. У розмові з Ребекою Айвенго так пояснює поняття лицарства: "Лицарська наснага відрізняє хороброго войовника від простолюдця й від дикуна; вона вчить нас цінувати своє життя значно нижче, ніж честь, не зважати ні на які нестатки, турботи й страждання, не боятися нічого, крім неслави… Лицарство! А чи знаєш ти, дівчино, що воно є джерелом найчистіших і найшляхетніших прихильностей, підпорою пригноблених, захистом скривджених, твердинею захисту супроти сваволі владарів! Без нього честь дворянина була б пустим звуком. Свобода теж знаходить своїх найкращих заступників у списах і мечах лицарів!". Айвенго та Бріан де Буаґільбер по-різному дотримуються кодексу честі і представляють дві моральні позиції. Обидва сильні і могутні, але Бріана більше цікавить вигода і багатство, він не дотримується усіх законів лицарства, його вчинки нечесні, а ставлення до жінки не викликає схвалення. Айвенго завжди вірний законам лицарства, він спішить на допомогу ображеним, хто б вони не були.