Ровена і Ребека – героїні з різних світів тієї епохи. Перша – вихованка Седріка Сакса, якій уже визначили майбутнє, друга – дочка єврея, а євреїв в той час усіляко принижували. Обидві героїні надзвичайно красиві, розумні, шляхетні. Білява леді Ровена являла собою досить типовий романтичний образ прекрасної дами, а образ Ребеки – більш складний, тому і більше до вподоби читачам. Ребека смілива й великодушна, у неї є своя думка щодо різних речей. Вступаючи у суперечку з Айвенго, в якого вона таємно закохана, Ребека назвала лицарські подвиги пожертвою демону марнославства, самоспалюванням перед Молохом. Дівчина також мала власні поняття про честь. Саме вона в ситуації вибору між життям і смертю вела філософські суперечки з непокірливим храмовником про роль долі. Вона здатна була об'єктивно оцінити характер свого жорстокого викрадача де Буаґільбера. Вона приречена бути щасливою: Ребека втілила ідею автора про те, що "самовідречення і самопожертва пристрастями в ім'я обов'язку рідко бувають винагороджені і що внутрішня свідомість виконаних обов'язків дає людині справжню винагороду – душевний спокій…".