Вільфред Айвенго з'явився, щоб звільнити Ребеку, вийшовши на герць із сером Бріаном де Буаґільбером, як із зрадником, убивцею та брехуном. Вражений Бріан хотів відмовитись від поєдинку з огляду на рану молодого лицаря, але той нагадав йому те, як він заставив золотий ланцюг проти священної реліквії, що битиметься з Айвенго за втрачену честь, і зрештою, храмовик став до бою. Виснажений кінь Айвенго і не менш од нього знесилений вершник не встояли перед влучно спрямованим списом та дужим конем храмовика. Та хоч спис Айвенго ледве торкнувся Буаґільберового щита, храмовик, на подив усіх присутніх, упав додолу. Айвенго, звільнившись із-під свого коня, зараз-таки підхопився на ноги, поспішаючи виправити свою невдачу мечем. Але ж супротивник його не підводився. Коли з Буаґільбера зняли шолом, стало очевидно, що він номер від розриву серця. Перемогу Айвенго можна вважати виявом вищої справедливості. Айвенго, залишаючись вірним королю Річарду й законам лицарської честі, здійснив багато подвигів, а Бріан де Буаґільбер помер безславно: не від меча противника, а від розриву серця, не витримавши боротьби суперечностей у душі.