Де Брасі прийшов до кімнати леді Ровени, щоб здійснити свій намір, – прохати її руки, а разом із цим здобути її маєтки. Однак горда дівчина зневажливо зреагувала на залицяння, докоряючи йому за поведінку, негідну лицаря. Де-Брасі вдався до шантажу: розповівши леді Ровені про те, що невідомий поранений, якого везли з собою Ісак та Ребека, був Айвенго, він запропонував їй погодитись на його пропозицію, рятуючи життя коханому. У відповідь на це Ровена так тяжко розридалась, що зворушила навіть жорстоке серце де Брасі. Схвильований цими думками, він міг лише прохати сердешну Ровену заспокоїтися й запевняв, що вона не має причин так побиватися. На мою думку, Моріс де Брасі не зламав волю саксонки, адже вона не погодилася на його умови, однак Ровена занепала духом і розгубилася. Вона вибухнула гірким плачем, який змусив де Брасі зворушитись. Чоловік сам не знав, що йому робити. Йому було шкода Ровени, він вважав, що було б краще, коли б вона й далі трималася так само зарозуміло, "йому було однаково важко як продовжувати наполягати на своєму, так і відмовитися від власних намірів".