Двобій між Лицарем, Позбавленим Спадщини, та Бріаном де Буаґільбером викликав у глядачів найбільше напруження. Мало хто думав, що Лицар, Позбавлений Спадщини, переможе, але його відвага і завзяття примусили глядачів вболівати саме за нього. Більшість глядачів ненавиділа норманів, тому і підтримувала Лицаря, Позбавленого Спадщини. Останній поцілив храмовникові в забороло, Бріан не втримався в сідлі і впав разом з конем. Після цього храмовник хотів битися мечами, та це було заборонено правилами. Лицар, Позбавлений Спадщини, випив келих вина "за всі щиро англійські серця і за ганьбу чужоземним тиранам", а потім отримав низку перемог над іншими лицарями і обрав королевою турніру леді Ровену. Наступного дня на арені зійшлися два великих гурти. За статутом, Лицар, Позбавлений Спадщини, мав стати на чолі саксонців, а Бріан де Буаґільбер, визнаний напередодні за другого після переможця вояка, – на чолі норманців. Бріан і Лицар, Позбавлений Спадщини, увесь час намагалися зіткнутися один з одним, добре розуміючи, що коли буде подоланий один із них, це означатиме перемогу. Коли загін Лицаря, Позбавленого Спадщини, став програвати, у бій втрутився лицар у чорному панцері, який досі майже не брав участі в бою. Коли над головою Бріана було зведено грізний меч, принц Джон припинив битву, щоб урятувати храмовика. Принц оголосив, що слава цього дня належить Чорному Лицарю, але той кудись зник. Тож принц оголосив героєм дня Лицаря, Позбавленого Спадщини. Проте навіть під час нагородження лицар не бажав відкривати свого обличчя. Та він був поранений, а тому не зміг опиратись, коли маршали зняли шолом. Усі побачили, що це був не хто інший, як Айвенго – син Седріка Сакса.