Седрік Сакс славився запальною вдачею та ненавистю до норманських завойовників. "Він був чоловіком прямої, але запальної та нетерплячої вдачі", у нього був "добродушний вираз, що так часто сполучається із запальністю і гнівливістю", "В очах видно було гордість і ревнивість – адже його життя минуло в обороні прав, постійно загрожуваних…". У залі, де Седрік Сакс їв не було стелі, каміни були складені дуже недбало, і "Уся обстава будинку відзначалася суворою простотою саксонських часів, яку ревниво підтримував Седрік". Хоч більшість речей були простими, проте траплялися і витончені: "Перед обома тими кріслами стояли низенькі підніжні стільчики, вигадливо вирізьблені й інкрустовані слоновою кісткою: то була особлива відзнака господаря й господині". Хоч Сердік Сакс ненавидів норманів, та дотримуючись законів гостинності, він прийняв подорожніх – пріора Еймера і лицаря Бріана де Буаґільбера.