У зовнішності нормана Бріана де Буаґільбера було щось дике й чужоземне. Лицар-храмовик був високий, сухорлявий, м'язистий, йому було років із сорок. Автор наголошує, що й виразі його обличчя читалося бажання викликати в людей несміливу пошану, коли не страх. Цей чоловік пережив багато незгод і небезпек, він змітав ворогів на своєму шляху, був відважним і мав силу волі. Особливою прикметою був шрам на чолі, який додавав обличчю суворості і зловісного вигляду оку, ледь зачепленому шрамом. На мою думку, де Буаґільбера не можна назвати лицарем в повному розумінні цього слова, адже він зробив багато негідних вчинків.