Між душею ліричного героя та зовнішнім світом нечітка межа. Внутрішній світ героя наповнюється звуками, фарбами із світу зовнішнього, але вони свідчать про стан його душі. Ліричний герой поринає в дитячі спогади, та за хвилину знов опиняється сам на сам з осінньою журбою. Його душа стає мертвим листком осіннього листопаду. Читач не розуміє, чому сумує ліричний герой, чому він тужить за минулим. Адже автор прагнув лише створити певне враження, настрій, викликати відповідні асоціації в читачів, схвилювати їх мелодією осінньої пісні.