В уяві виникають картини нескінченного осіннього дощу, монотонного завивання листопадового вітру, тужливих ридань природи. Серце ліричного героя стискає ця осіння пісня. Він згадує минуле ("дні ясні", "давні роки мрій дитинних"), сумує, страждає і йде в морок ночі, де його крутить і жене "вихровий вир".