"Ця книга належить не мені лише, але також і тобі, — вона належить кожному, хто захоче назвати її своєю"
Збірку "Листя трави", головну працю свого життя, Вітмен називав не "моя книга", а "наша". Ця книжка про Людину у її найкращому й найповнішому втіленні. Здається, немає в людському житті нічого, що не ввійшло б до вітменівського космосу: душа і тіло, молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця – все це ввібрала головна книжка поета. У поезії Вітмена втілено найбільш революційні прагнення епохи. Своє завдання поет убачав у створенні справжнього національного епосу, що вміщує повну картину дійсності, передає відчуття причетності до всього, що відбувається під американським небом і навіть більше – у Всесвіті.