У перших трьох строфах зображується земний світ, який прекрасного і величного птаха, який ширяв у просторі неба, ловить і опускає на палубу корабля. Тут з птаха глузують, перекривляють його, а він, утративши колишню силу, не в змозі протистояти безжальній юрбі. Та в останній, четвертій, строфі твору розкривається ідея: замість слова альбатрос з'являється слово поет. Митець, хоча й "не має змоги йти" у земному світі, перевершує його, бо завжди залишається вільним у світі своєї уяви. Така ідея звучить у заключній строфі вірша.