Центральний символ поезії – птах альбатрос. Завдяки непропорційно великим крилам альбатрос є водночас і володарем висоти, "королем блакиті" (ширяє в небі дуже довго, планеруючи завдяки розмахові крил), і безпомічним на землі (ті самі крила заважають йому ходити, роблять ходу кумедною, він стає беззахисним, легкою здобиччю ловця). Альбатрос не може злетіти з рівної поверхні, як це роблять інші птахи, тому обирає для відпочинку місце на краю якогось провалля або на височенній щоглі корабля, щоб за потреби "впасти" задля чергового польоту. А хіба Поет, безстрашний у злеті своєї творчої фантазії, володар висот духовності, не буває так само безпорадним "на падолі земному", у побуті? Хіба не заважають йому ходити поміж ницих заздрісних людців велетенські крила таланту? У перших трьох строфах поет ще не називає альбатроса поетом, але розуміє, що за цим образом приховані певна ідея, абстракція. Ш. Бодлер залишає читачеві величезний простір для "вгадування сенсів", твір має значний символічний потенціал.