Найбільше мені імпонує переклад Дмитра Павличка. Він переклав більшість віршів збірки "Квіти Зла". У перекладах відчуваються особливості власної творчої манери українського поета: схильність до роздумів, поетика контрастів, активне ліричне "я", глибокий психологізм, символічність образів тощо. Павличко чимало зробив для розробки теорії і практики сонета, надавши цьому жанру особливої гнучкості та філософської насиченості на українському ґрунті. Образ бодлерівського альбатроса близький світосприйняттю Д.Павличка. Він завжди стверджував високу місію поета і поезії у світі, хоча й усвідомлював трагізм життя митця у реальності. Втім, у його перекладі героя твору, альбатроса, попри скрутні обставини, не можна вважати переможеним. Він справді "володар гроз та грому". І навіть добре знаючи про драматизм долі поета "на падолі земному", перекладач слідом за Бодлером проголошує перемогу духовного начала над земним.
Переклад "Альбатроса", виконаний Миколою Терещенком, досить близький до тексту оригіналу і відзначається особливою вишуканістю форми. Перекладач майстерно володіє всіма барвами українського слова, вдало відшукуючи відповідники французьким тропам і фігурам. Особливо виразним постає збірний образ матросів – натовпу, протиставленого творчій особистості. Українські слова "гурт", "юрба несамовита" якнайкраще розкривають конфлікт митця зі світом й усім людством. Замкненість, обмеженість людського світу підкреслюється й словом "тюрма". Втім перекладач утверджує силу генія митця, його здатність надихати, освітлювати духовним світлом навколишню дійсність. Це ідея передається порівнянням: "Поет подібний теж до владаря блакиті, що серед хмар летить, мов блискавка в імлі", що цілком відповідає оригіналу".
У зробленому Іваном Драчем перекладі бодлерівського "Альбатроса" привертає увагу підкреслений повтор слів зі спільним коренем: "крила", "крилатий мандрівник", "в польоті буйнокрил", "великі крила", "перешкоджають крила", "крилатість" альбатроса уособлює політ фантазії митця, нестримний політ творчої уяви, який Бодлер (а разом з ним і І. Драч) ставить понад усе. Наголошуючи на білому кольорі, чистоті крил птаха ("мов сніжно-білі два розкинуті весла"), перекладач намагається донести до читача духовне світло мистецтва, його здатність освітлювати навколишню дійсність. У перекладі І. Драча значно посилене модерне начало твору. Вживання словосполучень "король небес", "князь хмар" сприяє утвердженню сили духу особистості, її переваги над буденним життям.