Головний пафос твору містить в останній строфі твору:
Поете! Ти також є князем висоти,
І тільки угорі — ти і краса, і сила,
Та на землі, в житті, ходить не вмієш ти,
Бо перешкодою — твої великі крила.
Переклад Євгена Маланюка
Поет, як альбатрос – володар гроз та грому,
Глузує з блискавиць, жадає висоти,
Та, вигнаний з небес, на падолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.
Переклад Д. Павличка