Клод Фролло зізнався Есмеральді у коханні, коли вона сиділа після вироку в одному зі склепів під величезним Палацом правосуддя. Коли він прийшов і скинув каптур, дівчина одразу впізнала обличчя, яке так довго її переслідувало. Архідиякон сказав, що кохає її. Він упав навколішки і не зводив з неї палаючих очей. Клод Фролло говорив, що поки не зустрів її, був щасливий, наука була для нього всім. Та одного разу він побачив її танець, почув її спів. Чоловік признався, що був на суді, сподівався, що судовий процес визволить його від чарів. Чоловік признався, що це він подбав, щоб їй заборонили танцювати на паперті Собору, хотів викрасти її вночі, доніс на неї в духовний суд. А потім він дізнався про Феба… Архідиякон був присутній на її процесі, сидів на лаві суддів, був у кімнаті тортур, ховаючись під сутаною. У нього був кинджал, яким він бороздив собі груди, коли її катували. Він розгорнув сутану, і циганка побачила рани. Та всі зізнання Клода Фролло лише жахали її. Священник качався по кам'яній підлозі, бився головою об кам'яні східці. Та коли він замовк, Есмеральда промовила ім'я Феба.
Клода Фролло можна назвати вбивцею Есмеральди, адже він робив все, щоб духовний суд звернув на неї увагу. Він поранив Феба, а винною у цьому зробив Есмеральду. В Клода Фролло було кілька можливостей врятувати її, але отримуючи відмови, робив становище дівчини лише гіршим. Клод Фролло міг врятувати її зі склепу під Палацом правосуддя, міг вивезти з міста на човні, міг не віддати у руки затворниці. Та кожного разу він міг це зробити тільки за умови, що Есмеральда належатиме лише йому. Його кохання егоїстичне і злочинне, бо він думає лише про себе, йому навіть приносить задоволення думка, що Есмеральда не дістанеться нікому і загине. Священник робив усе, щоб нашкодити дівчині, переслідував її, а отримуючи відмову, намагався взяти циганку силою чи віддати на страту.