У ті часи суд був далеким від ідеального, часто засуджували невинних людей, вироки були несправедливими. Посеред Гревського майдану постійно стояли шибениця й ганебний стовп, де вмирало багато людей, часто звинувачених у абсурдних злочинах, наприклад у чаклунстві. У середньовічному Парижі право чинити суд мали єпископи, прево, капітули, абати, пріори, які всюди ставили шибениці.
Суд над Квазімодо здійснював Робер д'Естутвіль, який уже багато років працював на посаді паризького прево. Він мав добру платню, безліч привілеїв, зверхність над судовими старшинами, членами суду Шатле та багатьма іншими, а також мав право колесувати, вішати й четвертувати. Д'Естутвіль запізнився на суд, тож почали без нього. Метр Флоріан Барбедьєн, аудитор Шатле, помічник пана прево був глухий, та це не перешкоджало йому. Під час допиту виник казус, не передбачений законом, – глухий мав допитувати глухого Квазімодо. Останній не відповів на жодне запитання, а коли суддя запитав протоколіста, чи записали всі відповіді обвинуваченого, у залі суду, де було багато глядачів, вибухнув регіт. Метр Флоріан, не менш здивований, ніж Квазімодо, обурено накинувся на нього, сказав, що підсудний заслуговує шибениці. Коли прибув сам пан прево, Флоріан почав вимагати для підсудного кари за тяжку й нечувану образу правосуддя. Робер д'Естутвіль жестом закликав Квазімодо до уваги і спитав, за що його судять. Квазімодо подумав, що прево питає, як його ім'я, і відповів. В залі знову вибухнув регіт. Робер подумав, що з нього глузують, і закричав з люті. Закінчилося тим, що Квазімодо повинні були відшмагати, покрутити годину на колесі, а також він мав заплатити штраф. Ну а Флоріан Барбедьєн призначив ще й одну годину біля ганебного стовпа.