Акт обвинувачення Гуллівера склали міністри, які лише хотіли розпалити ворожнечу між імператором і Лемюелем. Жоден з пунктів, які вони наводили проти Гуллівера, не мав підстав для його страти. Всі обвинувачення були надуманими, а ті хто придумали це, були підступними, прискіпливими і недоброзичливими. Міністри при дворі імператора в Ліліпутії ненавиділи Гуллівера саме за те, що він зробив ряд послуг імператору й цілій державі, та обвинуватили його в державній зраді, причому його присудили до легкої, на думку імператора та його радників, кари: осліплення за допомогою хірургічної операції. До того ж ця кара прославлялася як прояв вищої гуманності імператора. Гуллівер, що врятував Ліліпутію від нападу блефускуанців, відмовився від участі в агресії проти цієї країни. І цього було досить, щоб про всі його послуги забули, а самого рятівника Ліліпутії прирекли на повільну смерть.