Постанову про звільнення Гуллівера написав Скайреш Болголам, адмірала імператорського флоту. У вступі адмірал наголошує на могутності імператора Ліліпутії ("владар над усіма владарями; найвищий з усіх синів людських; той, що ногами спирається на центр землі, а головою торкається сонця; досить йому лише поворухнути пальцем, і у всіх монархів підгинаються коліна"). Далі в угоді йшов ряд умов для Гуллівера: не залишити володіння без офіційного дозволу; не заходити в столицю без дозволу; не ходити й не лягати на луках і ланах; не наступати на підданців і не брати їх в руки без згоди; бути спільником проти ворожого острова Блефуску і докласти всіх зусиль, щоб знищити ворожий флот, який саме тепер готувався до нападу; допомагати під час будівництва підносити каміння; встановити розміри володінь, обійшовши для цього все узбережжя.
У цьому документі смішним є те, що такі маленькі і беззахисні чоловічки дають стільки наказів і умов величезному Гулліверу, який, при бажанні, міг знищити усіх. Більшість умов були зовсім не почесні, але Гуллівер заприсягся й підписав їх з великою радістю і щирим задоволенням. Відразу ж після цього він дістав цілковиту волю, тож міг навіть піти з Ліліпутії і віднайти свій дім.