Імператор наблизився до Гуллівера верхи і не впав з коня, коли той, налякавшись велетня, став дибки. Зійшовши на землю, імператор з великим подивом оглядав Гуллівера з усіх боків, не підходячи, проте, ближче, як на довжину його ланцюга. З наказу імператора Лемюеля пригостили: на двадцяти візках підвезли їжу, а на десяти – напої. На зріст імператор був вищий за всіх своїх придворних, "риси його обличчя тверді й мужні, губи австрійські, ніс орлиний, шкіра оливково-смаглява, постать струнка, тулуб, руки та ноги пропорційні, рухи зграбні, постава велична. Він не такий уже молодий – йому двадцять вісім років і дев'ять місяців, – править щось із сім років – щасливо й здебільшого переможно". Імператор носив просте й невигадливе вбрання, на голові він мав легкий золотий шолом, прикрашений самоцвітами, з пером на гребені. Він тримав напоготові у руці оголений меч. Голос у імператора був пронизливий, але ясний і виразний. На перший погляд, імператор – дуже обережна людина, яка обдумує кожен свій крок. Згодом Гуллівер щодня просив імператора на колінах, щоб його відпустили, але той відповідав, що на все свій час, що розв'язати цю справу він може тільки в згоді з державною радою.