Чоловік прокинувся, коли настав день. Він не зміг підвестися, бо його руки та ноги так само, як і довге густе волосся, були міцно прив'язані до чогось на землі. Все його величезне тіло було обплутане мотузочками. Його волосся для ліліпутів було, наче довжелезне мотуззя. Ліліпутам Лемюель здавався просто гігантським створінням, а вони рухалися по ньому, наче по якійсь горі. Коли вражений Лемюель голосно скрикнув, ліліпути кинулися врозтіч. Його голос, ніби рев лютого звіра, дуже налякав їх. Лемюель зовсім не розумів їхньої мови, та вони прагнули тримати його під своїм контролем. Коли чоловік зумів вирвати свою руку, вона дуже налякала ліліпутів, але вони швидко організувалися і випустили в неї з сотню стріл, колючих, наче голки. Згодом ліліпутів вразив апетит Лемюеля, бо він був голодний, як вовк. Сотні тубільців, несучи в кошиках їжу, не могли нагодувати його. Чоловічки прислужували йому дуже жваво і на всякі лади виявляли свій подив та захоплення з великого зросту й незвичного апетиту.