Суспільство Океанії було поділено на три класи: Внутрішня партія, Зовнішня партія і Проли. Останні не мали жодного значення, Партія вчила що проли є природніми підлеглими, яких потрібно тримати у покорі. Члени Партії знали мало про Пролів, які повинні були лише працювати та плодитися: "Вони народжувалися, вони зростали у нетрях, вони йшли працювати у дванадцять, вони проходили крізь дуже ранній та швидкий період розквіту краси та сексуальних бажань, вони одружувалися у двадцять, вони досягали середнього віку у тридцять, вони помирали, у переважній більшості, у шістдесят. Важка фізична праця, турбота про дім та дітей, дріб'язкові чвари між сусідами, фільми, футбол, пиво, азартні ігри, і таке інше, сповнювали обрії їх думок". Не чинилося жодної спроби нав'язати їм ідеологію Партії. Їм дозволявся примітивний патріотизм, коли вони ставали невдоволені, що час від часу траплялося, їхнє невдоволення переходило у ніщо. Переважна більшість пролів навіть не мали телезахистів у своїх домівках. Навіть цивільна поліція навідувалася до них дуже зрідка. Серед них був найбільший рівень злочинності у Лондоні, цілий світ у світі що складався з крадіїв, бандитів, проституток, наркоторгівців та рекетирів усіх мастей; але допоки це траплялося виключно серед пролів – це було неважливо. У Партійному гаслі проголошувалося: "Проли і тварини є вільними". Найбільшою розвагою Пролів була Лотерея: "Це було їх насолодою, їх примхою, їх божевіллям, їх забуттям, їх розумовим адреналіном". Вінстон знав, що Лотереєю керувало Міністерство Достатку, а власне переможці, що вигравали найбільші призи, були неіснуючими особами. У Міністерстві Правди був цілий ланцюг відокремлених відділів, що займалися пролетарською літературою, музикою, драмою, та розвагами взагалі. Газети не містили майже нічого крім спорту, кримінальних хронік та астрології, "сенсаційних" копійчаних оповідок. У Міністерстві Правди був цілий підвідділ – Порновід, який був залучений до виготовлення найнижчого штибу порнографії для Пролів. Колега Вінстона – Саймон, якось сказав, що Проли – це не людські істоти.
Вінстон у своїх роздумах про постання проти влади всю надію покладав на Пролів, адже вони складали 85 відсотків від усього населення Океанії: "Партію неможливо було подолати зсередини. Її вороги, якщо у неї були вороги, не мали жодного способу зібратися разом або хоча б розпізнати один одного. …Але проли, якщо б вони якимось чином усвідомили власну силу, не мали потреби в конспірації. Їм потрібно було лише повстати та струсити себе неначе кінь, що струшує з себе комах. Якщо б вони цього тільки забажали, то розірвали б Партію на шматки вже наступного ж ранку". Найважливішим було те, що Проли ще мали особисті взаємовідносини: безпорадний жест, обійми, сльоза, слово сказане помираючій людині: "Вони не були віддані ані Партії, ані країні, ані ідеї, вони були віддані один одному. …Проли все ще лишалися людьми. Вони не стали безсердечними та заскорузлими всередині".