В Океанії активно впроваджувалася Новомова і з'явилося слово "дводумство", що описує здатність сприймати на віру дві взаємозаперечні речі чи підлаштовувати своє мислення під ідеологічно потрібне. Яскравим прикладом дводумства є лозунг: "Війна – це мир, Свобода – це рабство, Неуцтво – це сила". Ці гротескні гасла в романі стали канонічними цитатами в описах тоталітарного досвіду минулого століття.
Війна, яку провадила Океанія була лише шахрайством. Вона відбувалася, але жодна з двох сторін не могла отримати остаточну перемогу. Та це було вигідно Океанії. Про це і йшлося у книзі Гольдштейна: війна "з'їдає надлишок товарів споживчого призначення, і це допомагає зберегти та підтримати ту особливу розумову атмосферу, яка так вкрай необхідна для ієрархічного суспільства"; "Колись давно "переможець завжди плюндрував і грабував переможеного. У наші власні дні вони не борються один проти одного взагалі. Ця війна провадиться кожною з цих правлячих груп супроти своїх власних підлеглих, а кінцевою метою цієї війни не здійснити або запобігти завоювання територій, але зберегти структуру суспільства недоторканою і неушкодженою". Отже, війна для влади – це відвернення уваги населення від того, що робиться з суспільством, уся увага людей прикута до воєнних дій, до свого виживання в час безкінечного дефіциту, побутових негараздів. Проли просто не мають часу і навіть не замислюються над тим, що в їхній державі щось не так, що потрібно повстати проти цієї влади.
Гасло "Воля – це рабство" пояснює О'Брайєн під час катувань Вінстона. Він говорить, що влада є колективною: "Особистість має владу лише настільки, наскільки вона відмовляється бути особистістю. Ти ж знаєш це гасло Партії: "Воля це Рабство". Чи спадало тобі коли-небудь на думку, що воно є оборотним? Рабство це воля. Наодинці – вільний – така людська істота є завжди переможеною. Це повинно бути так, оскільки кожна людська істота є приреченою на смерть, що є тою найбільшою з усіх її вад. Але якщо вона в змозі стати досконалою, цілковито покірною, якщо вона в змозі врятуватися втечею від своєї ідентичності, якщо вона в змозі поєднати себе з Партією так, щоб можна було сказати вона Є Партією, тоді вона стає всемогутньою та невмирущою". Отже, рабством в Океанії вважають той стан, коли людина вільна, має власну думку, відрізняється від інших. Таких людей морально і навіть фізично знищують, а коли ж людина втрачає індивідуальність, зливається з масою (Партією), тоді вона стає, на думку влади, вільною.
Ще одне гасло тоталітарного суспільства – "Байдужість – це сила", на мою думку, означає те, що байдужість (в інших перекладах "незнання") пролів забезпечує владі силу і вічне правління. Адже про пролів говориться в книзі Гольдштейна так: "полишені на самих себе, вони будуть продовжувати від покоління до покоління і від сторіччя до сторіччя, працювати, розмножуватися та помирати, не лише без будь-якої спонуки повстати, але й без тієї сили осягнення, що цей світ може бути зовсім іншим ніж він є". Тим часом влада залишатиметься в руках Старшого Брата, бо "Фізичне повстання, або будь-який попередній рух у напрямку повстання, є у наші дні неможливим".