Маленьке князівство, яким править Пафнутій, раніше належало його батьку – князю Деметрію. За Деметрія усі жили вільно й щасливо, тут було багато фей і магів. Однак після смерті Деметрія його спадкоємець Пафнутій "почав керувати по-справжньому і негайно ж призначив на першого міністра країни свого камердинера Андреса, що якось, коли Пафнутій забув гаманця з грішми в корчмі за горами, позичив йому шість дукатів і тим визволив його з великої халепи". Князь Пафнутій був типовим філістером, і ще за батькового правління мав гризоту, що країна і народ "жахливо занедбані і знехтувані". Тому, отримавши владу, вирішив "керувати по-справжньому". Його правління не несе ніякої користі народові, а задовольняє його особисті інтереси. Князівство Керепес – це образ абсурдного суспільства, у якому зміщені всі цінності й пріоритети, де аномальне видається за нормальне. Не випадково в повісті звучать слова хабарництво, арешт, і стіни мають вуха, таємний (радник, експедитор), конфіскувати, підрізати крила, вигнати тощо. У Керепесі панує атмосфера переслідування, підслуховування, підлабузництва.