Коли біля змореної селянки з'явилася панна фон Рожа-Гожа, патронеса близького притулку, вона пожаліла Цахеса, сіла на траву і взяла малюка на коліна. Жінка почала тихо й лагідно гладити його долонею по голові від лоба аж до потилиці. Скуйовджений чуб малюка почав вирівнюватися, розділився проділом, на голові з'явилися кучері. Дитина стала спокійна і нарешті заснула. Коли мати прокинулася, вона була здивована, адже в Цахеса був гарно розчесаний чуб, він почав говорити і навіть міг ходити. Після впливу чарів оточуючі наче не помічали недоліків Цахеса. Першим побачив його пастор, який стояв зі своїм сином, гарненьким трирічним хлопчиною в золотих кучерях. Пастор, на здивування Лізи, назвав Цахеса милим і гожим, справжньою господньою ласкою.