Авторка показує у творі важливу проблему – нелегке життя покинутих у дитбудинках дітей. Кася Печериця, ніби кинувши виклик долі, завдяки велетенським зусиллям волі й заняттям плаванням зуміла перемогти важку хворобу й стати повноцінною, розвиненою особистістю. Її історія має щасливий кінець. А скільки таких покинутих і незнайдених дітей і далі живуть важким життям, спокутуючи провини дорослих! Письменниця наголошує: всі ми відповідальні одне за одного, за рідних, близьких людей.