Бабуся і дідусь, тобто Шимекові батьки, дуже любили дівчинку, як рідну дитину. Вони знайшли в ній розраду від великого горя. Шимек теж не уявляв свого життя без Бузі, проводив з нею вільний час після школи, жалів, розповідав казки.