Під час Російсько-японської війни (1904-1905) у Тев'є хотіли відібрати кобилу, "на цугундер", але вона не підійшла. Одразу після японської війни, у самий розпал царських "конснетуцій", посипалися на голови євреїв "благодіяння", спершу по великих містах, а потім і в маленьких містечках. До Тев'є теж прийшли селяни, вся громада, найповажніші хазяїни, багатії з старостою Іваном Поперилом на чолі. Вони заявили, що прийшли бити Тев'є. згодом приїхав урядник і наказав забиратися з села, бо всіх євреїв виганяють з сіл до міст. Вигнання Тев'є, з дочкою-вдовою і онуками із села за царським указом, що забороняв євреям працювати на землі, було найважчим ударом. Та герой гордо тримає голову, залишається неподоланий...
Хава, яка була третьою дочкою Тев'є, закохалася у сільського писаря Федька, хоч він не був євреєм. Дівчина переконувала батька, що усі люди однакові, що Бог створив усіх людей рівними, але Тев'є цитував Біблію, переконуючи дочку, що їй потрібно шукати єврея. За справу взявся піп і сказав Тев'є, що Хава поривається до іншого світу, і тепер вона під його опікою, а Федько – дуже бравий, чесний парубок, закоханий у Хаву і хоче з нею одружитись, але не може, бо він не єврей. Врешті, Хава втекла з дому і не повернулася. Тев'є сумував, бо дуже любив дочку, можливо, найбільше з усіх дітей, бо малою вона часто хворіла. Та відтоді згадувати про Хаву було суворо заборонено. Якось батько вертався лісом додому і побачив Хаву. Дочка просила його зупинитися, хотіла щось сказати, називала любим татом. Та Тев'є не зупинився і не вислухав дочки, хоч і хотів. Ввечері він молився і йому все ще прислухався голос дочки. Тев'є ін картав себе, що не зупинився і не вислухав.
Минули роки. Коли урядник наказав євреям вибиратися з села, перед від'їздом Цейтл почала просити батька не лишати тут одну людину – саму, самітну, як скеля. Йшлося про Хаву. Тев'є вилаяв Цейтл, сказав, що Хава давно померла. Але Цейтл розповіла, що Хава, не померла, і вона вже знову його дочка, як і була, бо з першої хвилини, як дізналася, що євреїв виселяють, вона сказала сама собі, що це виселяють і її. Коли Хава з'явилася перед батьком, він нарешті простив її.