Безіл Голуорд створив прекрасний портрет вродливого Доріана і вклав у свій твір "занадто багато самого себе". Для головного героя художник став другом. Голуорд не вплинув негативно на юнака, але познайомив його зі своїм другом – лордом Генрі Уоттоном. Між художником і лордом Генрі розгортається битва за душу та красу юнака, перемогу в якій на перших же сторінках роману отримує лорд Генрі, мабуть, тому, що його слова були дуже переконливими. "Прекрасне в житті – це насолода почуттів, – навчав злий геній Доріана, – треба лише дати вияв кожному почуттю, утілити кожну мрію". "Єдиний спосіб позбутися спокуси – піддатися їй" — цей улюблений парадокс О. Вайльда озвучує саме лорд Генрі. Доріан Грей пішов за своїм новим учителем без тривалих вагань, промінявши власну душу на пошук вічної насолоди. Засобами фантастики автор матеріалізував слова юнака: "Якби це я міг залишитися завжди молодим, а старішав – портрет! За це… за це… я віддав би все!" І портрет, створений Безілом, узяв на себе й тягар часу, і моральну відповідальність за спрагу гострих відчуттів. У моральному занепаді Доріана винен не лише лорд Генрі, найбільше відповідальність несе юнак, адже це був його вибір: прислухатися до слів лорда чи проігнорувати їх.