Це було знайомство з Руді, яке перетворилося на багаторічну дружбу. Отець Понс познайомив Жозефа зі старшим хлопцем, який мав опікуватися новачком. Таких хлопців у притулку називали "хрещеними". Опікун Жозефа Руді був надзвичайно високим, незграбним і вважав, що в нього "погане око" і ніколи йому не щастить. "Я – всесвітнє лихо, помилка, катастрофа, ходяче нещастя, справжнісінький шлемазл", – так схарактеризував він себе своєму підопічному. Малий розвеселився, почувши слово на ідіш, бо всі діти на Жовтій віллі приховували, що вони євреї. Щоб покепкувати з Руді, він із серйозним виглядом поцікавився, хто такі євреї та який вони мають вигляд. Коли ж почув у відповідь: "У них гачкуватий ніс, банькаті очі, обвисла губа і відстовбурчені вуха", то вирішив іронічно доповнити характеристику: "Кажуть навіть, що в них замість ніг копита і між сідницями хвіст". Відтоді між ними часто відбувалися відверті розмови. У ролі автора повісті Жозеф так це прокоментував: "Отак почалася наша дружба: я одразу ж узяв мого хрещеного під свій захист".