Розповідь у повісті починається з епізоду, коли десятирічний
Жозеф відчував жахливу самотність навіть уже після визволення Бельгії від фашистів. Тоді вцілілих єврейських дітей, за його іронічним висловом, "щонеділі виставляли на аукціон" – і багатьох забрали родичі чи всиновили сторонні люди, а на нього ніхто не звертав уваги. Хлопчик майже втратив надію, що з'являться батьки, які залишили його у чужих людей три роки тому. Він почувався винним і картав себе за те, що рідко згадував їх упродовж розлуки.