Коли Чмих, Мумі-троль і Нюхмумрик потрапили з водоспаду до провалля, Чмих заридав від страху. Тоді Нюхмумрик витягнув свою губну гармонію і заграв. Ця пісня злетіла вгору, вона розбудила Гемуля, який, сидячи, куняв біля свого сачка для метеликів. Він був позбавлений музичного слуху, тому йому видалося, що звук належить якимсь дуже незвичним комахам. Гемуль знайшов щілину у землі і запхав туди сачок. Так він врятував Чмиха, Мумі-троля і Нюхмумрика. Гемулі зазвичай тугодуми, однак дуже лагідні, якщо їх не сердити. Слід сказати, що Гемуля цікавило лише колекціонування. Його не зацікавила розповідь друзів про те, що наближається комета, тому він зібрав баночки і пішов геть.
Коли Мумі-троль, Чмих, Нюхмумрик, Хропся і Хропусь були на шляху у Долину Мумі-тролів, вони, перейшовши море, зайшли у ліс. Там їм зустрівся ще один гемуль, який сердито буркотів сам до себе, тримаючи на колінах альбом з марками. Він виявився двоюрідним братом Гемуля, який врятував наших мандрівників з провалля. Гемуль з марками дізнався від нових знайомих, що наближається кінець світу. Та це його не вразило, бо не мало нічого спільного з колекціонуванням марок. Нюхмумрик пояснив, що коли прилетить комета, від марок нічого не зостанеться. Гемуль скрикнув, підбираючи подоли своїх спідниць. (Гемулі завжди носять спідниці. Чому – ніхто не знає. Напевно, їм ніколи не спадало на думку, що можна одягнути штани.). Хропся запропонувала йому приєднатися до них, і Гемуль помандрував укупі з усіма до Долини Мумі-тролів. Його товариство було досить обтяжливим. Одного разу друзям довелося повертатися на багато кілометрів назад у пошуках загубленої цінної марки, двічі він затівав сварку з Хропусем.