На початку оповідання читач дізнається, що Лобо та його зграя тримали скотарську округу Курумпо на півночі Нью-Мексико у постійному жаху. Старий сірий вовк був могутнім ватажком "зграї сірих вовків, що спустошували долину Курумпо впродовж багатьох років". Вовки вбивали багато тварин, а в людей "викликали напад безсилої люті". Старий Лобо був надзвичайно дужим і хитрим звіром. Його зграя була невеликою: "протягом останніх років його панування у нього було лише п'ятеро підлеглих". В зграї була красива біла вовчиця, яку називали Бланкою. Скотарі "прагнули будь-що і якнайшвидше спекатися зграї". Вовки були вередливі до харчу, бо "ніколи не торкалися тварини, що здохла сама або сконала в пошесть, гребуючи навіть тією, що її забив скотар". Єдине, чого боявся Лобо – вогнепальна зброя, тому вовк не нападав на людину й всіляко уникав зустрічі з нею.