Скрудж з Духом перемістилися на міську вулицю. Був різдвяний ранок. Погода була похмура, але на вулицях було весело. Люди радісно перегукувалися, грали в сніжки, а бакалійники продавали найрізноманітнішу смакоту. Потім вони перенеслися на глуху окраїну міста, у житло Скруджевого клерка Боба. Там готувалися святкувати Різдво. Ще вони побували у пустельному і похмурому торф'яному болоті, де жили рудокопи, які працювали у надрах землі. Пізніше Привид полетів зі Скруджем до моря. У самотньому маяку двоє людей побажали один одному веселого Різдва. Побували вони і на палубі корабля, де рульовий, дозорець, матроси стояли на вахті, і кожен із цих людей або наспівував тихенько різдвяну пісню, або думав про Різдво, або тихо ділився з товаришем спогадами про те, як він колись святкував. Також Скрудж побував у домі свого племінника, де було повно гостей. Племінник сміявся зі Скруджа, розповідаючи своїм гостям, що старий говорив, ніби Різдво – це дурниця, нісенітниця. Але племінник вважав, що не варто засуджувати дядька, бо його вади йому ж таки є карою.
Ці зустрічі дали Скруджеві можливість побачити, що кожна людина, де б вона не знаходилася, думає про Різдво, співає колядки, святкує.