Напівдракон Непомук, якого Лукас і Джим зустріли у Країні Тисячі Вулканів, розповів, що знає дорогу до Дракон-Міста, хоч його туди не пускають. Непомук також знав, що вхід у місто один – печера, що веде крізь гору, але вхід цей удень та вночі охороняють дракони-вартові. Вони не пропускають нікого, хто не схожий на справжнього дракона. Так друзі і їхній новий знайомий вирішили замаскувати Емму під дракона. За допомогою червоної протикорозійної фарби, розжареної лави, червоної фарби, Емма стала драконоподібною.
Наступного дня Непомук і друзі вирушили в дорогу. Скоро Емма опинилася біля входу до Дракон-Міста. Джим і Лукас заїхали у грот і сховалися в кабіну. Друзі разом засмикнули віконця кабіни ковдрами та крізь крихітну шпарину почали дивитися назовні. Дракон-охоронець прийняв Емму за молоденьку драконицю і запросив на прогулянку. Інший його друг сказав дати дракониці спокій, бо Емма нічого не говорила. Перший дракон, озлоблений, пішов із дороги. Емма рушила далі. Незабаром вони виїхали з гроту, і перед ними опинилося Дракон-Місто. Вулиці міста нагадували моторошні ущелини, неба було майже не видно, всюди були клуби газу і диму, панував жахливий шум. Дракони вищали, гриміли, бурчали, стукали, сварилися, горлопанили, завивали, кашляли, шипіли. Дракони були найрізноманітніших типів. Одні – маленькі, інші – завбільшки із товарний потяг.
Джим та Лукас виглядали в щілину з ковдр в кабіні. Їм ніде не вдалося побачити дітей. Не дарма місто називалося Сумландією. Друзі швидко знайшли Стару вулицю, яка була вказана в листі Лі Сі. Треба було тільки слідкувати за номерами будинків, щоб знайти будинок під номером 133. Такий вони знайшли. Лукас обережно спрямував Емму до гігантської брами. Вони опинилися в під'їзді, величезному, як зала очікування вокзалу. Сходи спіраллю неймовірних розмірів закручувалася високо-високо нагору. Сходинок не було, а лише щось схоже на серпантин. Друзі зраділи відсутності сходинок і поїхали нагору.