Пауль Маар — Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу

Тому що ніяка машина не здатна замінити живого Суботика та спілкування з ним.

Пан Пляшкер загадував безглузді бажання і так швидко, що Суботик говорить: "Двадцять чотири. Двадцять чотири цяточки за дванадцять хвилин!". Чоловік постійно отримує від Суботика поради добре обдумувати бажання і правильно їх формулювати, вказуючи конкретно, чого той хоче. Наприкінці твору між паном Пляшкером і Суботиком відбувається такий діалог: "— Може, ви загадували їй не ті бажання, татку, — сказав він...

Маар виводить головних героїв з помешкання, стверджуючи таким чином, що головним тепер для обох є не те матеріальне, що з'являється в результаті роботи машини, а спілкування, духовна єдність героїв.

Чоловік неточно загадав бажання, він не уточнив, на чиє горище хоче потрапити, тому вони опинилися на горищі пана Амфібера.

Пан Пляшкер говорить: "Навіть як вона вже не виконуватиме жодних бажань, то принаймні видаватиме всілякі несподіванки".

Суботик любить пана Пляшкера, а коли дізнається, що чоловік вирішив здійснювати власні бажання самотужки, без машини, — вирішив залишитися з ним і допомагати у здійсненні цього плану.

У четвер повинен був чотири рази погриміти грім.

Кожного ранку Суботик співав пісеньки, які сам складав.

Коли машині одночасно загадали два бажання, вона поламалася.

Пан Пляшкер самотужки зробив грім, він вистрибував по великому бляшаному аркуші, примощеному на двох стільцях, з качалкою в правій руці й з великим ополоником – у лівій, вибиваючи ними по черзі у два інші бляшані аркуші, прихилені до стіни.