Автор Невідомий — Фарбований шакал (індійська народна казка)

Причиною розправи стало те, що звірі викрили обман. На зібранні ради Чандарава не втримався і, почувши, як вдалині завиває зграя шакалів, схопився і сам почав голосно вити. Звірі відчули сором, бо їх обдурили, тож розшматували пройдисвіта.

Царюючи в лісі, Чандарава вдавав, ніби є гарним правителем. Він вибрав на досить дивні посади сильних хижаків, наче знущаючись з них: "…надав левові чину головного радника, тигра призначив постільним, пантері доручив охороняти скриню, а вовка поставив вартовим біля входу". Чандарава погано вчинив з усіма родичами-шакалами: "…навіть розмови не заводив, а просто вигнав їх у шию, от і все". Влада шакала була абсолютною, адже "…леви та інші звірі, промишляючи полюванням, усю здобич приносили йому, а він з висоти своєї царської влади розподіляв її поміж підлеглими".

Синій колір шакала нагадав звірам синю шию Шиви. Це нагнало на них переляк, вони кинулися врозтіч, щоб уникнути якоїсь біди. Також в Індії синій – колір бога Крішни, священний колір сили, мужності, боротьби зі злом. Багато індійські божества мають одяг або шкіру синього кольору.

Під час володарювання шакала лев мав чин головного радника, тигр був постільним, пантера охороняла скриню, а вовк був вартовим біля входу. Леви та інші звірі приносили шакалу усю здобич, а вже він розподіляв її поміж підлеглими.

За допомогою алегорії в казці відтворено такі риси людського характеру: брехливість, нахабство, егоїзм, жадібність, лицемірство, нетерпимість, гордість, самовпевненість.