Анна Гавальда — 35 кіло надії

Грегуар відчував біль у животі, нудоту, не міг поснідати, дорогою до школи задихався, у школі не терпів запах крейди і старих кросівок. Хлопчик переживав через сварки батьків щодо його поганої успішності, тому прагнув зменшитися, зникнути.

У сім'ї часто траплялися сварки, причиною яких були проблеми Грегуара у школі. Та батьки сварилися не лише через Грегуара, причина була і в них самих. Їм бракувало взаєморозуміння, взаємопідтримки, вміння приймати свою дитину такою, яка вона є. Грегуар не відчував до батьків особливої любові, вважав, що в них усе не гаразд через нього, а підтримку шукав у дідуся. Хлопець мріяв стати невидимим для батьків, бо вважав, що коли стискався з кожним днем, щоб його поменше помічали, то тоді всі проблеми відпадуть самі по собі.

Підліток жахається від того, як учні розмовляють із вчителями. Грегуар намагався бути непомітним і з кожним днем, за спостереженням матері, ставав тупішим, деградував, а вчителям було байдуже.

Це був муніципальний коледж Жан-Мулен, де були дуже низькі навчальні стандарти, відсутність будь-якої дисципліни, грубість і зневажливе ставлення до вчителів з боку учнів і навіть розповсюдження наркотиків.

З шести років Грегуар не міг піднятись по канату з вузлами. Вболіваючи за хворого дідуся, відчуваючи підтримку вчителя та однокласників, він звершив таки свій моральний і фізичний подвиг – піднявся до самого кінця канату. Грегуар врешті-решт з допомогою дідуся, батьків, власного бажання знайшов свою школу, в якій доброта і підтримка вчителів дали йому надію на майбутнє.

Марі написала, що "У цього хлопчика голова, як решето, золоті руки і велике серце. Якщо дуже постаратись, із нього буде пуття". Грегуар вважає, що це вперше і востаннє працівник освіти сказав про нього добре слово. Хлопець розумів, що зобов'язаний Марі непоганою успішністю.